Головний тренер СК Дніпро-1 Ігор Йовічевіч дав велике інтерв’ю провідному хорватському виданню Sportske Novosti.

Поки «Динамо» та «Шахтар» проводять благодійні матчі по всій Європі (незабаром зіграють з загребським Динамо та Хайдуком) та розповідають правду про війну у своїй країні, інші клуби та спортсмени роблять те саме, що й вони. Ігор Йовічевіч зустрів російське вторгнення в Дніпро, як тренер «Дніпра-1», що посів третє місце, і в день нападу разом з декількома іншими гравцями попрямував до виїзду з країни. За два-три драматичних дні йому вдалося врятуватися та повернутися до Загреба.

Припинення божевілля

Він, як і раніше, у своєму рідному Загребі, але в думках, звичайно, все ще в Україні.

– Я трохи оговтався після того першого шоку та страху, але стежу за тим, що відбувається в Україні, постійно на зв’язку з людьми, які там перебувають, зі своїми гравцями та керівництвом клубу. Я вірю, як і все, що це божевілля незабаром припиниться, що хоча б буде перемир’я, щоб життя, а разом із ним і футбол, почали повертатися у більш нормальний стан, – дуже емоційно каже Ігор Йовічевич.

Він брав участь у допомозі Україні та українцям, які були змушені втекти від війни та знайшли притулок у Хорватії.

– Допомагаю, чим можу, декому влаштував житло, щодня вислуховую страшні історії, трагічні долі. Користуючись нагодою, ще раз дякую всім, хто допомагав і допомагає Україні.

– Чим живе «Дніпро-1»? Динамо та Шахтар перебувають за межами України, а інші клуби?

– «Динамо» та «Шахтар» виїхали з країни, вони грають матчі в Європі. Люди в Україні сприйняли це як благо, як можливість для двох найсильніших клубів допомогти своїй країні. І мало того, Україна грає у плей-офф ЧС у червні, вона здебільшого складається з цих двох клубів, і по суті цей тур задуманий як підготовка збірної до матчу із Шотландією та, можливо, Вельсу. Інші клуби залишилися в Україні… Мої футболісти не разом: хтось у Дніпрі, хтось поїхав з родинами на захід країни, де, начебто, безпечніше, хоча, як бачите, більше ніде не безпечно. Деякі гравці приєдналися до Територіального Захисту, допомагаючи по-різному, та клубна база у Дніпрі відкрита. Там поки що тихіше, ніж будь-де, хоча оповіщення тривоги постійні, але гравці інколи тренуються. Ніхто з тренерів із ними не перебуває, але вони намагаються залишатися більш-менш у формі. Це не щоденні тренування, звичайно, не всі разом, але тренуються, коли можуть. Вони приїжджають на базу на свій страх і ризик, але, треба віддати їм належне, у всьому цьому жаху вони сумують, думають про футбол і сподіваються незабаром знову вийти на поле. В принципі, жоден клуб, окрім «Динамо» та «Шахтаря», не укомплектований. Часто гравці з кількох клубів тренуються разом.

Різні умови

– А який статус у Ігоря Йовічевича? Він, як і раніше, тренер «Дніпра-1», і чи можна буде його ще побачити у цій ролі?

– Днями я розмовляв з керівництвом клубу на цю тему, давав інтерв’ю українському телебаченню і чітко сказав їм – мій контракт із “Дніпром-1” ще чинний, і я бачу себе тренером цього клубу в майбутньому! Відколи все почалося, мені надходили численні пропозиції, мені постійно хтось дзвонить, але я все відкидав і продовжуватиму відмовлятися. Я не можу просто так піти, це було б несправедливо до тих людей, до клубу, до всього, через що проходять українці – я не така людина. Мої думки та серце з ними, я вірю, що незабаром ми знову будемо разом, гратимемо у футбол і продовжимо з того, на чому зупинилися. Я не думаю про звільнення з клубу на даний момент. Звичайно, якщо все це, не дай Боже, затягнеться, то я подивлюся, що буде далі, але зараз я безперечно є тренером «Дніпра-1» і хочу залишитися.

– Які плани на клубний футбол в Україні загалом? Сезон завершено?

– Ось, мені щойно сказали, після зум-наради було вирішено, що клубний сезон закінчено, остаточний рейтинг той, що був на момент перерви. І це є найбільш чесним. Навіть якби всім клубам якось вдалося вибратися з України та зібратися, скажімо, в Анталії, я думаю, що чемпіонат не буде повноцінним. Не у всіх однакові умови, іноземці пішли з клубів, хтось тренується, хтось ні. Тож у всьому цьому не було б особливого сенсу. Набагато справедливішим є те, що чемпіонат оголошується закінченим і порядок на момент перерви в лізі вважається остаточним. Кубок не буде розіграний.

Передумовою є мир

Символічно та сумно, що останнє місце в таблиці посідає Маріуполь. Але те, що чемпіонат завершився, означає, що клуб Йовічевіча вийшов у Лігу Європи, звичайно, якщо будуть умови для того, щоб українські клуби грали в Європі. І тут прийшла цікава ідея.

– Наскільки мені відомо, постійно ведеться пошук рішення, як українські клуби могли б грати у Європі, і Українська федерація та УЄФА ведуть постійні переговори. Наразі є ідея дозволити українцям пряме потрапляння до груп єврокубків! Тому що, як взагалі грати відбіркові, якщо ця війна продовжуватиметься, хто приїде до зони бойових дій, як це все організувати!? Безумовно, мир є необхідною умовою будь-якого повернення до змагань. Подивимося, чи можливо таке зробити. Це було б великим винятком, але такою поступкою УЄФА певною мірою допоміг би українському футболу. Клуби, які грають у групах, могли б допомогти іншим клубам якось пережити цей складний період. Але з огляду на це офіційне завершення сезону, якщо все заспокоїться, ми обов’язково зіграємо у Європі, що для мене є ще одним спортивним мотивом.

Але, як він сам сказав, головна тема на даний момент — збірна. Виїзд на чемпіонат світу до Катару був би ліками для душі у вирі війни.

– Я говорив, що матчі «Шахтаря» та «Динамо», крім того, що є гуманітарними, ще й підготовчі до плей-офф проти шотландців. Для них буде дуже важливо пройти кваліфікацію до Катару, і з 29 квітня по 1 червня вони готуватимуться у Словенії. У спортсменів є така особлива сила, щоб із усієї ситуації, зі всього поганого, що відбувається, черпати якісь додаткові сили, спрямовувати їх у футбол. Напевно, в українців у цьому плей-офф буде особливий мотив, вони дуже хочуть обіграти Катар.

– Але в якій формі насправді є гравці, наскільки вони можуть підтримувати форму такими тренуваннями за кордоном, граючи гуманітарні матчі?

– З огляду на те, що я часто контактую з киянами, знаю, що вони дуже серйозно тренуються, інтенсивність, скажімо так, дуже висока, як і в період підготовки. Тож не сумніваюся, що кияни у Загребі покажуть якісний футбол. Шкода, що «Динамо» не може грати у повному складі: логічно, що найкраща команда не може зіграти у розпал титульної боротьби, але все ж таки, це буде гарний матч, чудовий вечір, у якому дуже багато гуманітарної нотки. Це є важливішим за результати. Звичайно ж, я скористаюся цією можливістю, щоб відвідати своїх друзів з України, великого тренера та пана Мірчу Луческу, з яким я багато разів зустрічався, який також дуже добре про мене відгукувався. Це завжди були добрі матчі.

«Шахтар», навпаки, у неділю приїжджає до Спліту, ми знаємо, що у клубі з Донецька було багато іноземців, особливо бразильців. Що являє собою цей «Шахтар», що залишився?

– З іноземців кілька днів тому приєднався ізраїльський Манор Соломон, решти ще немає, хоча ходять чутки, що деякі бразильці можуть повернутися. Решта – українці, є кілька молодих гравців, але я говорю, що якщо все почне нормалізуватися, я впевнений, що більшість цих іноземців повернуться до України.

Стимул терпіти

Цікаво, що матчі київського «Динамо» та «Шахтаря» у рамках цього вимушеного європейського туру транслюються в Україні у прямому ефірі.

– Їх можна подивитися на YouTube та на одному спортивному каналі, і українці їх люблять дивитися, хто може. Це те, що відокремлює їхні думки від війни та складних ситуацій, і ця підтримка по всій Європі дуже багато для них означає. Коли гравці вибігають на поле, а на трибунах люди, які купили квитки, щоб допомогти Україні, це, безумовно, викликає емоції, і водночас дає стимул терпіти. Ще раз вітаємо “Динамо” з організацією цього матчу, дякую всім, хто прийде на стадіон і допоможе Україні, – наголосив Йовічевич.