Враховуючи паузу між матчами чемпіонату, футболісти «Дніпра-1» отримали декілька вихідних днів і сьогодні поновили тренування. Почалася підготовка до матчу проти Зорі, який відбудеться у вівторок, 9 квітня.
Але, звичайно, не лише про футбол точилися розмови всередині команди. Якраз під час вихідних сталися прильоти по Дніпру, які понівечили заклад, не чужий для багатьох співробітників клубу, та пошкодили тренувальну базу. Футболісти першої команди були під час ударів у своїх домівках, а от багато молодих гравців перебували саме на базі. Вони й ділилися шокуючими подробицями. Утім, навіть вони не в змозі похитнути дух команди, яка ще більш рішуче налаштовується і на боротьбу в чемпіонаті, і на допомогу Збройним силам України.
– Багато молодих хлопців були на базі, вони нам показали, як це відбувалось, – розповів Олександр Сваток. – Приємного мало, але такі реалії нашого життя. Ні в якому разі це не вплине на настрій та гру команди!
– Ви бачите, хто це робить. Вони самі не розуміють, навіщо це роблять, куди цілять, – Олександр Філіппов не приховував злість на агресора. – Але нас не зломити! Ми сильні духом і продовжуємо працювати. Звичайно, шкода дітей, які в манежі мали гарні умови для тренувань, але треба жити і працювати далі.
Для підняття командного настрою долучився і почесний президент «Дніпра-1» Юрій Береза, який відвідав тренування та звернувся до гравців. Говорили і про війну, і про футбол.
– Хочу нагадати, що в лютому 2022 року нам давали три дні: мовляв, путін дійде до Дніпра, до Києва, все захопить, – сказав нам в інтерв’ю Юрій Береза. – Але поки я бачу, що за 2-3 дні до нас лише пісок із Сахари долітає (посміхається). І знову хочу сказати, що ми воюємо з нацією виродків, яким все одно, куди стріляти: по дитячому садку, школі чи тренувальній базі. Тому що вони так звикли. Це сучасні неандертальці, а, можливо, неандертальці були свого часу більш гуманними, свідомими та розумними. Ми ж воюємо з людьми нерозумними. Хоча називати людьми нащадків Шарікова знову ж таки образливо. Це якійсь перевідняк, що намагається знищити все гарне. Немає в них футболу – нехай і в сусіда не буде. Немає навчання (адже в них пропаганда, а не навчання) – нехай не буде і у сусіда. Це така нація так званих «совєцкіх человєків». Але нам своє робить: футболістам боротися за першу трійку, воїнам на передовій впевнено відбивати атаки, а всій Україні – їх підтримувати. Головне, пам’ятати, що завдяки воїнам ЗСУ ми можемо грати у футбол.
Мені сподобався настрій команди сьогодні. І особисто в мене настрій піднявся після успіхів збірної, після нашого крайнього матчу. Бачу, що мікроклімат в команді гарний.
Під час вступної частини до тренування був привід і для оплесків. Навіть два. До Дениса Мірошніченка дійшла нагорода від УПЛ за значуще число – 250 матчів у вищому українському дивізіоні. Без жартів та метафор щодо саме цієї цифри, звісно, не обійшлося, але сам гравець налаштований на суттєве покращення цього досягнення і на найближчий матч.
– Дійсно, це велика кількість матчей, але я почуваюся добре і маю ще багато амбіцій, – зізнався Денис Мірошніченко. – Тож рухаємось далі та готуємось до наступних матчів.
А капітан «Дніпра-1» Олександр Сваток став четвертим гравцем в історії клубу, якому підкорився ювілей у 100 матчів. Раніше цієї позначки досягли Ігор Когут, Сергій Логінов та Олександр Назаренко. Сотня матчів – водночас і багато, і залишає ще значний простір для покращення.
– Зараз всі думки про наступний матч, і саме з ним пов’язані найближчі амбіції, – сказав Олександр Сваток. – Звичайно, дуже приємно, що зіграв таку кількість матчів за «Дніпро-1», тому відчуваю зараз позитивні емоції.
– З такими людьми, як Олександр Сваток, пов’язані наші перемоги не лише на місцевому рівні, а й на міжнародній арені, – віддав належне капітану почесний президент клубу Юрій Береза. – А основною моєю мрією залишається матч Ліги чемпіонів на мирній та переможній «Дніпро-Арені».
Що стосується самого тренування, то завдяки ньому футболісти мали втягнутись до роботи після вихідних. Ретельно розім’ялися та пограли у теніс-бол. А від завтрашнього дня у «Дніпра-1» піде вже звична кропітка щоденна робота.
