Хавбек Олександр Піхальонок розповів про свій стан у перші дні збору, згадав виступи у збірній України та зазначив, у чому полягає важливість міжнародних матчів під час війни.

– Як почуваєшся після декількох днів тренувань на зборі?

– Приїхав до команди у нормальному стані, і зараз відчуваю себе біль-менш готовим. Звичайно, перебуваю не у стовідсотковій формі, але, гадаю, на 60-70 хвилин мене точно вистачить.

– Запорукою такого самопочуття є перебування у збірній?

– Так, адже й без того була дуже велика перерва через війну – цей жах, який коїться у нашій країні. У збірній я пройшов підготовку, були матчі. Завдяки цьому і перебуваю зараз у теперішньому стані.

– Які залишилися спогади від того етапу у розташуванні збірної?

– Безумовно, залишився гіркий осад через те, що не вийшли на чемпіонат світу. Були й приємні враження, зокрема, від дебюту в офіційних матчах. Але краще ми б все-таки вийшли на чемпіонат світу.

– З часом смуток від поразки від Вельсу не вщухає?

– Все одно це сидить у думках, тому що дуже прикрою вийшла та поразка. Десь не пощастило, можна так сказати. Адже грали добре, створили багато моментів, але воротар Вельсу творив дива. Ми моменти не реалізували, а біля наших воріт трапився нещасний випадок. Це футбол, і за 90 хвилин може трапитися все, що завгодно.

– У товариських іграх ти гарно виглядав, забивав. Відчув впевненість?

– Звичайно. Коли підтримують партнери, а ти сам відзначаєшся результативними діями, це надає впевненості.

– Під час матчів відчували, що це було значно більше, ніж просто гра у футбол?

– Саме так. Атмосфера на матчах була просто неймовірною, і я дякую вболівальникам, які так палко нас підтримували. Ми всі відчували і особливу відповідальність, мали величезне бажання порадувати всіх наших людей у важкий час. Знали, що багато хто дивиться на нас. У Шотландії виграти вийшло, а от Вельс не перемогли.

– Наскільки тоді, у збірній, і зараз, вже у клубі, вдається концентруватися на футболі? Чи все одно думки повертаються до подій в Україні?

– Сиджу у новинах майже кожного разу, як беру до рук телефон. Все швидко змінюється, і за лічені хвилини може трапитися будь що. На долю України випало багато випробувань. Це жах, і те, що коять ці гади, збагнути просто не можна. Зрозуміло, що люди хочуть закінчення війни, і я впевнений у нашій перемозі.

– З якими думками очікуєш нового сезону, де «Дніпро-1» не лише гратиме у чемпіонаті України, а й дебютуватиме у єврокубках?

– Буде важко. Тим більше, що немає остаточної картини з чемпіонатом: як грати, як переїжджати. Важко буде поєднувати і єврокубки, і чемпіонат. Рівень міжнародних матчів є набагато вищим, і щоб гідно себе показати, потрібно якісно відновлюватися. Цей компонент є дуже важливим.

– Матчі єврокубків будуть, напевно, як ігри збірної, мати велике соціальне значення?

– Так, кожен клуб, який гратиме у єврокубках, представлятиме Україну, захищатиме імідж країни. І це буде хорошою нагодою нагадувати людям про те, що коїться у нас в країні, аби про війну не забували.