Бразильський новачок «Дніпра-1» Лукас Тейлор дав розгорнуте інтерв’ю порталу sportarena.com.

— Лукас, півтора роки тому ти вперше приїхав в Україну, прийнявши орендну пропозицію «Львова». Чи думав ти, що за такий короткий термін перебування в абсолютно незнайомій для тебе країні зможеш стати одним з лідером львівської команди?

— Звичайно, я завжди вірю в свої сили і потенціал.

— Які у тебе залишилися найбільш пам’ятні спогади від піврічних виступів у «Львові»?

— Що я добре запам’ятав про Україну, так це те, що футбол тут більш фізичний і контактний. Хоча є і технічні українці і хлопці з інших країн, які поступово його збалансовують. Мій самий пам’ятний момент — матч проти «Карпат» на «Арені Львів». Атмосфера на стадіоні була просто неймовірною, особливо коли ми зрівняли рахунок! Грати за такої потужної підтримки фанів – мрія для будь-якого футболіста. А ще я пам’ятаю всіх хлопців-гравців, тренерів, персонал, кожен з них робить великий труд.

— Вболівальники «Львова» назвали твій гол у ворота «Динамо» найкращим у сезоні 2018/2019, а сама команда тоді здобула перемогу. Сам цей забитий м’яч вважаєш самим красивим?

— Той гол не був найкрасивішим, але він точно був найважливішим у моїй професійній кар’єрі. Якщо розглядати його саме в цій площині, то так, погоджуся.

— На зимових зборах «Львова» в Туреччині ти отримав важку травму, яка фактично перекреслила твої надії зіграти за львів’ян у сезоні 2018/2019. Як проходила твоя реабілітація?

— Повільно. Навіть довше, ніж я припускав. Команда мене тоді підбадьорила, навіть вийшли на наступну гру чемпіонату у футболках зі словами підтримки. Відновлювався ж я в Бразилії під керівництвом лікаря «Палмейраса».

— Чому «Львів» розірвав з тобою орендну угоду? Адже ти начебто висловлював бажання залишитися в Україні на постійній основі і не повертатися до Бразилії…

— У мене залишалося три місяці оренди. У клубі розуміли, що я не зможу грати до літа і, напевно, не бачили сенсу продовжувати угоду або підписувати новий контракт. Все пройшло дуже швидко. Я повернувся до Бразилії, буквально за один день ми домовилися про розірвання оренди, і я почав процес реабілітації.

— Чи спостерігав ти за виступами вже свого колишнього клубу в чемпіонаті України? Що змінилося з того моменту, як ти покинув «Львів»?

— Бачив дві або три гри. Знаю, що деякі бразильці вже пішли з клубу. А ще те, що львів’ян очолив новий тренер. Але більшого, напевно, не скажу.

— Чому після «Львова» ти вибрав варіант продовження кар’єри в Португалії?

— У мене було три пропозиції з різних клубів, і лише одне — з Європи. А я твердо вирішив, що хочу грати в Європі і закріпитися тут на високому рівні.

— Але ти так і не зіграв жодного матчу за першу команду «Ешторіла» — клубу з другого португальського дивізіону…

— Знову ж таки, я відновлювався від травми довше, ніж це спочатку передбачалося. До тренувань я повернувся не влітку, а аж у вересні. Під час одного з тренувань в «Ешторілі» отримав ще одне пошкодження. Невелику, був відсутній всього 2 тижні. Але команда вже увійшла в сезон зіграним складом, і тому я так і не отримав свого шансу за неї дебютувати.

— Ти прийняв рішення знову повернутися в Україну, але вже в інший клуб – СК «Дніпро-1». Що спонукало тебе до цього?

— Мені дуже сподобалося в Україні, тому я і не роздумував над варіантом продовження кар’єри в «Дніпрі-1».

— Що тобі відомо про дніпровському клубі? Ти ж знаєш, що знову будеш грати в одній команді з Володимиром Адамюком?

— Знаю, що «Дніпро-1» — дебютант УПЛ. Але у клубу – відмінні перспективи у вищому дивізіоні, адже тут працюють професіонали своєї справи. Менеджмент, тренера, футболісти. Я був приємно здивований клубною інфраструктурою. Все на вищому рівні! А Адамюк – великий футболіст. Вважаю, що разом ми складали відмінну пару на правому фланзі у «Львові». Навіть не сумнівайтеся, ми швидко згадаємо наші зв’язку на ігровому полі в складі «Дніпра-1». Зараз «Дніпро-1» знаходиться в нижній шістці, але крок за кроком ми маємо намір покращувати гру команди. І це обов’язково повинно дати результат.

— А що скажеш про Бруно, з яким ти грав за Львів? Він перейшов в португальську «Віторію» і навіть встиг двічі забити «Арсеналу» в Лізі Європи.

— Ми з Бруно друзі. Спілкуємося щотижня. Я дуже щасливий за нього, адже він викладався на тренуваннях і в матчах за «Львів» і він заслужив цей шанс. Моя мрія – зіграти у Лізі чемпіонів, і неважливо, за який клуб і кому я буду при цьому забивати.

— Чому любиш присвячувати свій час, крім футболу?

— Колекціоную кросівки. Якщо чесно, вже збився з рахунку, скільки у мене пар. Десь в районі 80-ти. І все ніяк не можу зупинитися (посміхається).А ще люблю грати на PlayStation 4.

— В FIFA-2020?

— Грав, але перестав. Я не дуже гарний у FIFA, а в онлайн-режимі зустрічаєш реально крутих гравців. Я більше по шутерам. Ось в Call of Duty я дуже непоганий (посміхається).

— Збірна України пробилася на чемпіонат Європи 2020 року. Чи бачив ти якісь матчі за участю команди Андрія Шевченка?

– Дивився матч збірних України і Португалії.  Португальці тиснули, але українці блискуче скористалися своїми шансами.  Якщо не зраджує пам’ять, Україна виграв 2:1.  Зіграти за збірну України в майбутньому?  Чому ні?  Але я поки детально про таке не думав.

 – Чи не бентежить тебе той факт, що ти – перший і єдиний бразильський футболіст в історії «Дніпра-1»?  Доведеться адаптуватися до колективу, в якому превалюють українські гравці …

– Абсолютно не бентежить, це нормально.  Якщо ти вважаєш себе професійному футболістом, то зобов’язаний адаптуватися до будь-якої ситуації, в якій опинився.  І рости не тільки як футболіст, але і як особистість.

Пресслужба СК «Дніпро-1» за матеріалами sportarena.com