Капітан СК «Дніпро-1» Сергій Кравченко дав велике інтерв’ю кореспонденту газети «Наше місто».

 – За місяць до закінчення чемпіонату України з футболу в Першій лізі СК «Дніпро-1» вже може відчувати себе спокійно – команда добилася мети і однією ногою перебуває вже в Прем’єр-лізі.  Мав відбутися цієї весни у дніпровських футболістів і серйозний іспит – зустріч з «Шахтарем» в півфіналі Кубка країни.  І за всіма цими подіями тільки з боку був змушений спостерігати капітан команди Сергій Кравченко.  Досвідчений футболіст в інтерв’ю «НМ» розповів про травму, яка не дозволяє йому виходити на поле, і проаналізував сезон для «Дніпро-1».

 – Сергій, в чому причина, що в цьому році ви ще не зіграли жодного матчу?

– В кінці збору в Туреччині отримав травму – надрив сухожилля м’яза стегна.  Дуже неприємне і непросте пошкодження, для лікування якого потрібен час.  Не хочу загадувати, але сподіваюся в кінці сезону зачепити пару матчів.

 – Як проходить відновлення?  Найчастіше футболісти, які проходять реабілітацію, працюють більше тих, хто тренується в звичайному режимі …

– Так і є.  Я виконую курс спеціальних вправ, проходжу процедури.  Це займає години чотири в день – можна сказати, півдня проводжу на базі.

 – Як оцінюєте сезон?  СК «Дніпро-1» вже однією ногою в Прем’єр-лізі.

– Результат хороший.  Виносячи за дужки «Шахтар», з яким нам ще рано змагатися, в чемпіонаті в цьому році очки втратили тільки в матчі з луцькою «Волинню».  Все йде добре, і конкуренти полегшують нам життя тим, що втрачають очки.  Я теж думаю, що на 90 відсотків ми вже виконали завдання.  У футболі, звичайно, все буває, але, думаю, ми вийдемо в Прем’єр-лігу.

 – Зовні турнірний шлях команди виглядає легким.  Припускали на початку сезону, що так буде?

– Всі, хто розбирається в футболі, розуміють, що насправді легко не було.  З огляду на результати в Кубку України того ж «Інгульця», видно, що Перша ліга досить непроста.  Ми, звичайно, перед сезоном планували боротися за перше місце, але не думали, що будемо мати такий відрив.  Виконана хороша робота і тренерами, і футболістами, і всіма, хто причетний до цього.  Хоча я не сумнівався, що за змістом гри ми будемо перевершувати всіх.  Але в футболі часто буває, що гра і результат не збігаються.  Слава Богу, в цьому сезоні вони у нас йдуть разом.

 – Два роки поспіль в півфіналі Кубка України СК «Дніпро-1» грав з «Динамо» і «Шахтарем».  Що показали ці матчі і чи можуть вони, в принципі, бути якимось показником?

– З «Шахтарем»,  хоч і можна сказати, що ми дотерпіли до 87-ї хвилини і програли за рахунком гідно, думаю, по грі шансів у нас не було.  Ми практично нічого не створили, і, вважаю, багато дозволили створити «Шахтарю».  Але цей суперник зовсім іншого рівня.  Такі матчі дають колосальний досвід тим, хто раніше в них не приймав участі.  Таким чином, ми готуємося до Прем’єр-ліги. Взагалі, два півфінали некоректно порівнювати, адже з «Динамо» я грав, а з «Шахтарем» – ні.  На поле все виглядає по-іншому.  Мені здається, з «Динамо» ми грали краще, але програли 1:4.  Ось ще одне підтвердження моїх слів про часту невідповідність гри і результату.  З «Динамо» склалося так, а з «Шахтарем» грали гірше, але поступилися тільки 0:2 в кінці матчу. Подібних поєдинків чекає все місто, приходять багато людей, в такій атмосфері приємно грати.  Ми готуємося до Прем’єр-ліги і розуміємо, що потрібно багато працювати і покращувати свою гру, щоб конкурувати там з будь-якими суперниками.

 – У вашому солідному за футбольними мірками віці є ще прагнення повернутися в Прем’єр-лігу?

– Звичайно!  Бажання і мотивації дуже багато.  Скільки пам’ятаю себе в футболі, мені завжди хотілося грати.  Головне, щоб не підводило здоров’я.  Якщо я буду потрібен команді, тренеру, звичайно, хочу ще пограти.

 – Які були відчуття, коли довелося в минулому сезоні зануритися в Другу лігу, з якої ви, напевно, думали, що пішли назавжди в юному віці?

– Це було важке психологічно.  Але створені в команді умови – побутові, для тренувань і відновлення, тренувальний процес – не дозволяли говорити про невдоволення. І це теж мотивація – пройти з командою з самих низів, потрапити в Прем’єр-лігу.  Для мене не проблема грати в Другій лізі.  Єдине – погані поля, але і тут очікував гіршого.  Пам’ятаю, жахливі поля були в Нікополі, Бериславі.  Хотілося б більш високого рівня, але у мене вистачало бажання грати.  Пристрасть до футболу така ж, як і коли грав у Вищій лізі.

 – На вашу думку, змінилася Прем’єр-ліга за два роки вашої відсутності?

– Рівень впав.  Але я б не сказав, що стало грати легше.  Всі навчилися оборонятися.  Дається взнаки низька відвідуваність, низький інтерес.  Коли заповнюється стадіон, все виглядає зовсім по-іншому.  І все ж я не став би принижувати наш чемпіонат.  З’явилося багато молодих талановитих гравців, для яких це шанс зарекомендувати себе.  Можливо, в деякій мірі це вийшло штучно, але так склалося життя, і вони повинні користуватися цим, цінувати і розуміти.

 – У ці ж два роки круто змінилася ваша нефутбольна життя – з народженням синів.  Як йде дорослішання Лук’яна і Савелія?

– (посміхаючись) Ростуть, нудно не буває.  Після їх народження життя розділилося на дві частини: діти і футбол.  Діти – це щастя, то, заради чого ми живемо.  Здоров’я їх і близьких в сім’ї – це, напевно, найголовніше, а решти – доб’ємося, заробимо і зробимо.

 – Судячи з фото і відео, які ви публікуєте в соцмережах, до м’яча дітей з пелюшок привчаєте?

– Не те, щоб це було спеціально, просто в будинку багато м’ячів.  Але тільки у Сави видно футбольні гени.  Його ніхто не вчив, але він добре б’є.  Лук’ян теж бавиться з м’ячем, але удару поки немає.  Будемо тренувати (сміється).

 – Уже видно відмінність між братами в характері?

– Лука і Сава – двійнята.  Деякі, коли бачать, кажуть, що вони схожі.  Це природно, адже вони – брати, але, на мій погляд, вони різні – особою, комплекцією та ходою.  Їх неможливо сплутати.  Сава щільніше, більше футбол любить.  Дружина сміється, каже, що він – моя копія і конституцією тіла, і характером.  А Лук’ян, напевно, більше в маму.  Все справедливо – один в маму, один в тата (сміється).

Прес-служба СК «Дніпро» за матеріалами nashemisto.dp.ua