Дуже емоційна та водночас щемлива зустріч відбулася напередодні у футболістів Дніпра-1 в Кошицях. На запрошення працівників соціального центру Blue Dot, який працює під егідою ЮНІСЕФ та опікується родинами, що були змушені покинути свої домівки через війну, гравці поспілкувалися з дітьми. Зустріч, відповіді на запитання, фото та подарунки – все це не потребує значних зусиль і здається таким несуттєвим. Але ці речі викликають справжню радість, посмішки на вустах та в очах дітей – і нічого прекраснішого не буває.
– Дуже приємно було поспілкуватися з дітками, – щиро сказав Валерій Лучкевич. – Але водночас від деяких запитань було сумно: коли чуєш, як дитина розповідає, що була у підвалі, в тебе всередині одразу все стискається. Це дійсно важко. Але вони молодці, і волонтери наші та словацькі молодці, що допомагають. Ми зі свого боку лише радіємо можливості дарувати емоції дітям.
Дійсно, попри постійний щирий сміх, жарти та дитячу безпосередність, час від часу ставало сумно. Адже поверталося розуміння, чому саме зустріч відбулася тут, у Кошицях, а не у Дніпрі, Харкові, Києві, Чернігові. Ось дівчинка згадала про улюблену кішку, яка залишилася в Україні, а хлопчик розповів, як у будинок через дорогу прилетіла ракета… Маємо говорити про це всьому світові та кожен має продовжувати боротьбу за звільнення України.
– В мене подвійні почуття залишились, – зізнався Олександр Піхальонок. – Нікуди було подітися від думки, що всі ці діти опинилися тут через те, що агресор б’є ракетами по наших містах. Але водночас ми радіємо, що змогли подарувати хоч трохи позитивних емоцій та посмішок дітям, відповісти на запитання й подарувати невеличкі презенти.
– Залишились добрі, теплі враження, – сказав Руслан Бабенко. – Це була така тепла зустріч. Ми намагалися дати якийсь, скажімо так, позитивний вайб для діток. Все дуже добре пройшло.
Данило Доменюк, місто Харків: Дуже класно, коли футболісти приходять, спілкуються. Сьогодні все дуже сподобалося, багато залишилось вражень та емоцій.
Дмитро Толпегін, місто Полтава: Мені зустріч дуже сподобалася, я вперше спілкувався з футболістами так напряму. Найбільше запам’яталася розповідь про трьох котиків.
Микола Гралюк, місто Київ: Було дуже несподівано, що українці завітали до Словаччини. Я ще ніколи так не спілкувався з футболістами. Але найцікавіше буде попереду, коли пограємо у футбол.
Звичайно, футболісти з дітьми і пограли, і сфотографувались, і роздали автографи, і подарували сувеніри разом із солодощами. Радості від зустрічі все ж було значно більше, ніж суму від туги за батьківщиною. І це стало найголовнішим результатом зустрічі – діти отримали приємні спогади на все життя.
А ще тепер вони іншими очима будуть дивитися на поле Кошицької арени у четвер, коли Дніпро-1 гратиме проти АЕКа. Футболісти за час близького спілкування стали для них добре знайомими друзями, за яких можна палко вболівати.
– Дуже багато дітей полюбляють футбол, вони ходили на усі матчі, і ми самі ходили на стадіон, – розповіла соціальний працівник центру Blue Dot Яна Базай. – Ідея запросити гравців виникла, щоб трошки ощасливити дітей, щоб вони побачили своїх улюблених футболістів. Зустріч вдалася, все пройшло супер. Ми дуже вдячні за приділений час. У четвер хотілося б прийти на стадіон, але буде якраз моя зміна, тому буду дивитися по телевізору. Але більшість моїх колег стовідсотково будуть на стадіоні!
