Півзахисник СК «Дніпро-1» Олександр Піхальонок дав велике інтерв’ю сайту football.ua

– Ходімо гарячими слідами. В останньому матчі проти Міная ви відзначилися голом і результативною передачею. Які були відчуття?

– Відчуття приємні. Завжди, коли робиш результативні дії, добре почуваєшся. Дай Боже, щоб це тривало й у наступних іграх. Звичайно, головне, що ми набрали три очки і здобули перемогу.

– Що тобі подобається більше: забивати голи або віддавати результативні передачі?  

– У мене позиція така, що потрібно більше віддавати асистів, але і забивати я в принципі не проти (сміється).

 – Ігор Йовічевич – досить цікава особистість. Що на твій погляд відрізняє його від інших тренерів?

– Так, Йовічевич – дуже цікавий тренер. Він багато часу приділяє тактичним моментам, дуже багато теорії, розбору суперників, але при цьому Йовічевіч також є тренером-мотиватором. Дуже багато мотивує нас, підтримує, заряджає своєю енергією, передає свій бойовий настрій, через що на кожну гру ми виходимо так, що готові віддати все, що маємо.

– Дніпро-1 продовжує боротися за третє місце турнірної таблиці. Чи озвучували перед командою якісь завдання на сезон?

– Перед стартом сезону керівництво поставило перед нами головне завдання – потрапити до єврокубків. Зрозуміло, що вища підсумкова позиція в таблиці, тим краще, але мінімальне завдання — єврокубкове місце. Якщо не вдасться її виконати, можна вважати це невдачею. Навіть провалом…

– Ти вже грав у єврокубках і навіть відзначився голом за Маріуполь. Як оціниш період, проведений у стані азовців?

– Я пам’ятаю, що провів у Маріуполі півтора сезони. Олександр Олександрович Бабич підпускав мене до стартового складу, але, якщо чесно, я тоді навіть по собі відчував, що чогось мені не вистачає. Тому в перші півроку у мене несильно там виходило, але коли розпочався наступний сезон, я провів хороший тренувальний збір, підготувався, і ми якраз потрапили до другого раунду кваліфікації Ліги Європи. Спочатку пройшли шведів [Юргорден], але потім потрапили на французький Бордо… Ця команда виявилася сильнішою за нас, було дуже непросто їй протистояти, але при цьому було дуже цікаво, і ми отримали хороший досвід.

– Чим той Маріуполь перевершував сьогоднішні Ворсклу і Колос, які цього сезону провалилися в кваліфікації?

– Чесно сказати, у нас непогані команди… Так, у Колоса цього сезону щось несильно йде гра. Ми з Дніпром-1 у минулій кампанії були в аналогічній ситуації, коли до зимової паузи йшли на останньому місці, набрали вісім очок, але потім, на щастя, зуміли зібратися та фінішували на сьомому рядку. Так, невдача. Так, провал, оскільки завдання потрапити в єврокубки не виконали, але, незважаючи на це, це завдання ніхто не скасовував цього сезону. А що стосується Ворскли, то це дуже цікава та збалансована команда з гарним підбором гравців. Чому ж так погано у єврокубках виступила? Все-таки чемпіонат України та єврокубки – зовсім різні речі. Відверто кажучи, навіть не можу назвати причину, чому Ворскла вилетіла… Ось можна навіть сказати про Шахтар із Динамо… Усі кажуть, що вони очок не набирають, але у киян взагалі складна група, а єдина осічка “гірників” — з Шерифом у першому турі. В іншому в них також непростий квартет.

 – Були якісь альтернативи, крім Маріуполя, куди вирушити в оренду. Було бажання?

– На мою думку, ніяких варіантів, крім оренди в Маріуполь, більше не було. Можливо, була ще одна українська команда, але зараз важко згадати. Вирішили, що краще почати робити перші кроки у дорослому футболі саме в Маріуполі.

– Ти був капітаном і лідером молодіжного складу Шахтаря. Чи цікавилися тобою іноземні клуби?

– Після юнацької Ліги чемпіонів ходили якісь чутки щодо зацікавленості від кількох клубів, але, знову ж таки, це просто чутки . Якоїсь конкретики, можливо, й не було зовсім. До мене нічого не доходило.

– А про які клуби йшлося?

– У юнацькому віці – не знаю. Якщо щось і було конкретне, то, можливо, вирішувало керівництво… А от у Маріуполі, після сезону, коли ми посіли четверте місце, ми розпочали розмову з керівництвом — мене були готові відпустити. Були пропозиції з Бельгії – Генк хотів орендувати, а також з Угорщини – від Ференцвароша, оренда з правом викупу … Але тоді в Шахтар прийшов Луїш Каштру, і він сказав, що розраховує на мене, і я йому потрібний. Все було добре, провів продуктивний тренувальний збір, і Каштру почав мене підпускати до складу. Так, я виходив лише по 20 хвилин, але все одно грав майже кожен матч. Однак потім, наскільки я пам’ятаю, на четвертий поєдинок я отримав важку травму хрестоподібних зв’язок і вибув на дуже довгий термін…

– Ти проходив збори і тренувався із Луїшем Каштром. Португалець працював із молодіжною командою Порту і має добре взаємодіяти з молоддю. Як тобі було працювати з ним?

– Так, у цьому плані Каштру дуже багато довіряв молоді, багато хлопців почав підпускати до складу. Тому те, що він працював з молодіжною командою в Португалії, було видно відразу неозброєним оком.

– Можеш порівняти Луїша Каштру і Ігоря Йовічевіча?

– Луїш Каштру – спокійніша людина, яку, можна сказати, важко вивести з себе. Ігор Йовічевич — тренер-мотиватор, від нього завжди йде величезний потік енергії. І в плані тактики Йовічевіч приділяє увагу великій кількості речей.

– На твій погляд, тобі дали достатню кількість шансів у дорослій команді? Хто тобі допомагав зі старших гравців?

– Шанси закріпитися в Шахтарі у мене були. Мені давали грати, але травма трохи вибила з ладу. А вже коли повернувся через сім місяців, зрозумів, що дуже скучив за футболом, тоді як конкуренція у команді була величезна. Спочатку я не потрапляв навіть у заявку, а якщо й потрапляв, то не виходив, тож перед новим сезоном попросився в оренду. Каштру тричі не відпускав мене, і тільки вчетверте погодився, бо я дуже сильно просив. Такий період у кар’єрі був, що дуже скучив за футболом і сидіти на лаві запасних не хотілося від слова зовсім. Це з розуму просто можна було з’їхати…

– Хто допомагав адаптуватися в першій команді Шахтаря?

– Що стосується колективу та атмосфери в команді, то в Шахтарі допомагають усі. І Степаненко, і П’ятов, і Кривцов… Загалом усі. Коли я переходив із дубля Шахтаря, у першій команді тоді був ще Даріо Срна. І він також багато допомагав, і українці, і бразильці. У «Шахтарі» дуже хороша атмосфера всередині команди, тут нічого не скажеш. Підтримують на усі 100%. Я думаю, якщо поставити питання будь-якому молодому футболісту Шахтаря, то він відповість те саме.

– У матчі проти ПФК Львів ти отримав серйозну травму. Чи важко дався період без футболу?

– Це був дуже важкий період часу. Я відновлювався тоді в Бельгії, і там було по два тренування на день, тому відволікатися на всякі непотрібні речі там не дуже доводилося (сміється). Прокинувся, перше тренування, обід, невеликий відпочинок і друге тренування… Бувало, що на тиждень прилітав до Києва, але загалом півроку жив у такому ритмі. Вихідних у мене тоді було небагато.

– Пам’ятаєш думки, які були в голові, коли залишав поле на електромобілі?

– Відразу зрозумів, що це серйозна травма. Відчував сильний біль. Важко передати словами… У коліні все хрумтіло, не міг навіть ногу зігнути. Взагалі нічого не міг … Відразу зрозумів, що все серйозно …

– Як дізнався про те, що Дніпро-1 хоче підписати тебе на повноцінної основі? Шахтар не перешкоджав переходу?

– Спочатку я просто йшов в оренду, не було ніякого права викупу. Я тоді прийшов у команду у жовтні, оскільки трансферне вікно продовжили через коронавірус. Вже потім, коли я відіграв місяців сім, Дніпро-1 зробив Шахтарю пропозицію. Ще із зими Дніпро-1 говорив про бажання підписати мене на постійній основі. Я сказав, що, в принципі, не проти. Запропонували певну суму і Шахтар не відмовився. Прийшли до рішення, що мені краще продовжитиме кар’єру в Дніпрі-1. Я був тільки за.

– Хотів би ти коли-небудь повернутися у Шахтар?

– Ух ти, яке цікаве питання (сміється). Чесно, важко зараз сказати. Поки що я бачу себе гравцем Дніпра-1.

– Є ще цікавіше питання. Якби надійшла пропозиція від Динамо, то став би його розглядати?

– (сміється). Життя покаже. Сам розумієш, що ніколи не знаєш, що станеться в майбутньому, і як складеться в результаті життя. був у команді?

– Хто був найсильнішим гравцем Шахтаря, коли ти був у команді?

– Їх можна перераховувати досить довго. Фред та Бернард були дуже сильними. Паулу Фонсекі мав дуже сильний склад. Тайсон, Марлос, Ракицький, Срна, Ісмаїлі… Дуже добрий підбір футболістів. Вони ж тоді з групи Ліги чемпіонів вийшли, якщо не помиляюся, коли у суперниках були Манчестер Сіті, Наполі та Фейєнорд. А вже у плей-офф потрапили на Рому. Нехай, на жаль, Шахтар і не пройшов у підсумку далі, але команда грала в якісний футбол. Навіть зараз у Шахтаря сильна команда. Ось остання гра із мадридським Реалом (1:2). Так, зазнали поразки, але ніхто не скаже, що гра була в одну хвіртку. Якщо вони далі продовжать рухатися в цьому руслі, то можуть досягти великих успіхів. У цього Шахтаря, мені здається, є майбутнє.

– Що думаєш про футбол нинішнього головного тренера Шахтаря Роберто Де Дзербі? Чи зміг би вписатися в його систему гри?

– Не знаю. Кожен бачить по-своєму. Можливо, підійшов би йому. Можливо, ні. Але футбол у Де Дзербі дуже цікавий. Контроль м’яча, домінування намагається контролювати гру на кожній ділянці поля. За нього Шахтар практично взагалі не вибиває м’яч – все через короткі передачі. У дуже поодиноких ситуаціях можна побачити довгий пас. Мені було б цікаво зіграти проти такого Шахтаря, який демонструє комбінаційний футбол. Поки такої можливості не було, але все попереду.

– Повертаючись до твоїх виступів за Дніпро-1, у матчі проти Десни ти отримав червону картку за нецензурні висловлювання на адресу Катерини Монзуль. Часто так піддаєшся емоціям? Думав в той момент, що перед тобою дівчина?

– В той момент взагалі не думав. Емоції захлиснули мене. Дуже розлютився. Багато чого сталося тоді в житті: вийшов на поле із дискомфортом, гра взагалі не йшла. Можливо, все це накопичилося і вийшло в результаті те, що вийшло. Те, що на той момент була Катерина, це просто збіг обставин. Думаю, такого з мого боку більше не повториться.

– Тепер до приємного. Нещодавно ти отримав виклик до збірної України. Як тобі було в розташуванні національної команди? Яка була атмосфера в команді?

– Відчуття прекрасні, як і атмосфера в команді. Усі один одного підтримують. Єдине — відчувалася напруга через те, що збірна України мала важливі ігри. На кону, можна сказати, стояло питання виходу на чемпіонат світу, через що певний градус напруги витав у небі.

– Олександр Петраков в інтерв’ю сказав, що розмовляв з тобою особисто. Про що він говорив?

– Він мене покликав і сказав: «Давай, я на тебе повністю розраховую. Будь-якої миті може статися все що завгодно, так що готуйся». За тактичними моментами показав мені на дошці, як грає команда, що вимагається від мене. Потиснули руки. Сказав, що радий знайомству і приступили до роботи.

– По Петракову було помітно, що він знаходиться під сильним тиском? Все-таки в той момент у пресі йому приділяли досить багато уваги …

– Звичайно, помітно. Все-таки багато що стоїть на коні — вихід на чемпіонат світу. У будь-якого тренера так буде. Таке важко не помітити. У майбутньому матчі буде неймовірне напруження пристрастей.

– Чого чекаєш від матчу проти Боснії та Герцеговини?

– Чекаю побачити тільки перемогу. Іншого вибору немає.

– У чому тобі потрібно додати, щоб отримати місце у збірній України?

– Завжди є над чим працювати. Все залежить від виступів на клубному рівні. Потрібно тут дуже багато працювати – тоді й у збірній будеш добре показувати себе. Працюватимемо і намагатимемося прогресувати.

– Хотів би спробувати свої сили в іноземному чемпіонаті найближчим часом? Який чемпіонаті тебе приваблює найбільше?

– Так, звичайно. Я думаю, що кожен футболіст хоче поїхати до Європи, спробувати себе у сильнішому чемпіонаті. Якихсь окремих переваг у мене немає. Я стежу практично за всіма лігами – кожен чемпіонат по-своєму хороший.

– Є команда в Європі, яку підтримуєш?

– Вже давно за лондонський Арсенал вболіваю (сміється). На жаль, не все гаразд у них складається. Сподіваюся, надалі у них все буде добре (сміється). Нічого, Артета все налагодить.

 – В цілому, ти підтримуєш Мікеля Артету? Наскільки мені відомо, далеко не всі вболівальники Арсеналу зараз у захваті від його роботи.

– Не всі в захваті, але, знову ж таки, потрібен час. Можливо, кілька якихось підсилень. Не думаю, що Артета –  поганий тренер. Він і з Гвардіолою працював і сам, коли грав за Арсенал, був дуже розумним футболістом. Дай Бог, щоб все було добре.

– Хто був твоїм кумиром в дитинстві?

– У дитинстві у мене були футболки Девіда Бекхема з мадридського Реала, Тьєррі Анрі з Арсеналу і Стівена Джеррарда з Ліверпуля.

– Хто на твій погляд зараз найсильніший півзахисник світу в цілому і схожий з тобою за стилем?

– Ой, таких дуже багато. Відкриваєш список гравців будь-якого топового клубу і зможеш знайти такого півзахисника світового класу. Особисто мені подобаються Тоні Кроос, Серхіо Бускетс, Френкі де Йонг, Лука Модріч, Марко Верратті. Раніше зразковою була зв’язка Барселони у центрі поля Хаві-Іньєста -Бускетс, яка мені дуже подобалася. За ними ніхто не встигав – там м’яч так «бігав» полем… Просто божевілля якесь було. Ще додати до них Мессі – страшна банда виходила.

– Хто найсильніший футболіст, проти якого ти грав і з яким ти грав?

– З яким грав – Тайсон, Марлос … Дуже важко виділити когось одного. Проти якого грав? Знову ж таки, у мене не такий великий досвід виступів на міжнародній арені. А в Україні завжди непросто грати проти Динамо Київ. Віктор Циганков, Сергій Сидорчук, Микола Шапаренко… Це дуже хороші гравці.

– Чого тобі потрібно досягти, щоб ти міг залишитися задоволеним своєю кар’єрою?

– По-перше, зіграти на високому рівні як найбільше матчів, регулярно відзначатись результативними діями. Звісно, ​​хотілося б виїхати за кордон, спробувати свої сили там. Нині головне – віддаватися повністю своїй справі, а там як буде – так буде (сміється). Тому що якщо зараз не будеш повністю віддаватися своїй справі, то потім, після завершення кар’єри, сидітимеш і шкодуватимеш про щось. .

– На Football.ua виходив матеріал, у якому порівнювали тебе з Олександром Рикуном? Читав матеріал? Як ставишся до таких порівнянь?

– Так, бачив. До порівняння ставлюся нормально. Рикун був хорошим футболістом із шикарними передачами.

Бліц

– Барселона або Реал?

– Барселона.

– Роналду чи Мессі?

– Мессі.

– Книга чи фільм?

– Останнім часом книга, але серіали і фільми теж дивлюся.

-Дніпро-1 або Шахтар?

– (сміється) Дніпро-1

– Холанд або Мбаппе?

– Мбаппе.

– FIFA або Counter-Strike?

– FIFA.

– Виграти титул зі збірною України чи з клубом?

– Хочу спочатку з клубом, а потім зі збірною (сміється).

– Бути лідером середнього клубу або бути запасним у топ-клубі?

– Я така людина, якій потрібно грати. Не думаю, що сидіти на лавці у топ-клубі – це для мене, тож перший варіант.