Під час другого турецького збору до роботи з командою долучився ще один новачок. Тренерський штаб «Дніпра-1» поповнив 31-річний італійський фахівець Луїджі Ночентіні. Пропонуємо вам познайомитися з ним ближче.

– Луїджі, розкажіть, як у вашому житті з’явився футбол.

– Мене дуже добре прийняли. У дитинстві я був закоханий у футбол, грав, але не вийшов на високий рівень. У 25 років вирішив отримати ліцензію категорії В та увійшов до штабу Мауріціо Саррі в «Емполі».

– Що входило до ваших обов’язків та що дозволило продовжити співпрацю із Саррі вже у «Наполі»?

– В «Емполі» ми разом з іще одним колегою відповідали за тактику, розбір суперника під час підготовки до матчу. Увесь тиждень розбирали опонентів, допомагали Саррі готуватися, переглядали ігри. Вправна робота всього штабу дозволила добре себе зарекомендувати, і Де Лаурентіс запросив Саррі до «Наполі» разом з усіма колегами. Так ми переїхали до Неаполя.

Потім вийшло, що наші шляхи розійшлися, адже Саррі до наступного клубу взяв помічника та тренера з фізпідготовки.

– Чим займалися після роботи у «Наполі»?

– Треба було прогресувати, і для цього разом з іншими товаришами ми вирішили їздити вчитися. Відвідували тренування інших різних тренерів, курси, намагалися дізнаватися щось нове. Футбол потребує постійного прогресу, і тим він є прекрасним.

– Футбол в Італії як релігія. Для вас це пристрасть чи, враховуючи специфіку роботи, переважно все ж таки цифри?

– Дійсно, в Італії футбол можна назвати релігію. Мільйони людей його дивляться, і цей вид спорту у країні, напевно, є однією з трьох найважливіших речей. Для мене це, у першу чергу, пристрасть, задоволення. Я дуже люблю футбол. Але у той же час усі нові технології, цифри допомагають прогресувати, ставити сильніше. І треба їх використовувати.

– Як отримали запрошення до «Дніпра-1»? Що входитиме до ваших обов’язків?

– У середині грудня мені зателефонував Андрій Русол, який запросив до клубу. Моє завдання – допомагати головному тренеру у питаннях тактики, підготовки до гри, розборі суперників. У нашого тренера є відмінні ідеї, а я, сподіваюсь, зможу їх доповнити, щоб ми разом йшли вперед.

– Наскільки були здивовані дзвінком з України?

– Мені було дуже приємно отримати цю пропозицію. Я зрадів. В Італії багато людей дуже добре пам’ятають команду з Дніпра, яка грала у фіналі Ліги Європи. Сподіваюсь допомогти моєму новому клубу добиватися гарних результатів.

– Чи довго розмірковували над пропозицією? Що перше запитали чи «загуглили» про Україну?

– Я знав дещо про Україну, тому що був тут, коли «Наполі» грав проти «Шахтаря». Мені сподобалось у вашій країні. Тому якихось здивувань не було. Зараз в нас буде щільний графік матчів, а ось коли чемпіонат закінчиться, хотілося б дізнатися дещо більше про країну, людей.

– Те, що капітан команди володіє італійською, стало приємним сюрпризом?

– Так, я дуже зрадів цьому. З головним тренером ми спілкуємося англійською, також добре, що багато гравців розуміють англійську. І дуже важливо, що на полі є людина, яка володіє італійською – буде легше щось пояснити. Маю сказати, що помітив вже добру якість команди та бажання прогресувати.

– У перший робочий день ви пройшли посвячення «коридором». Не злякалися? І які пригадаєте інші звичаї, що були в інших командах?

– А до речі, я був готовий до цього – бачив ролики на цю тему у клубному інстаграмі. Вважаю, що мати власні командні ритуали – дуже круто. З подібним в інших клубах не стикався. В Італії зараз дуже є популярним, коли новачки на командній вечері виконують пісню.