Аргентинський хавбек Домінго Бланко дав перше інтерв’ю у якості гравця нашої команди та справив враження позитивного та сумлінного хлопця.

– Мінго, розкажи, будь ласка, як починалася твоя кар’єра?

– Я розпочинав у маленькому містечку Пунта-Альта неподалік Буенос-Айресу. Звідти перейшов до «Олімпо», після чого вже потрапив до «Індепендьєнте» – спочатку в оренду, а потім повністю туди перейшов. Так розпочався мій шлях у футболі.

– «Індепендьєнте» – один з найбільших клубів в Аргентині. Що означає виступати за такий клуб, грати за переповнених трибун?

– Так, це великий клуб, який знають в усьому світі. Я там провів 6 з половиною років, і це були незабутні враження та почуття. Там мені вдалося реалізувати свій потенціал, було добре ставлення у клубі. Для мене «Індепендьєнте» – найбільший та найулюбленіший клуб у Латинській Америці.

– Особливим рядком у твоїй кар’єрі стоїть матч за збірну Аргентини. Які почуття були у момент виклику та які враження залишилися після гри?

– Це неймовірні почуття, адже кожний гравець мріє потрапити до збірної своєї країни. Моя мрія здійснилася. Неможливо передати емоції від перебування там. Я був дуже радий і сподіваюсь, що моя робота у майбутньому допоможе заслужити новий виклик до збірної.

– Що ти знав про Україну перед трансфером до нашого клубу? Можливо, радився з іншими аргентинцями, що грали тут, з тим же Ді Франко?

– Насправді, я не знав нічого. Розмовляв з Поблете, аби щось дізнатися. Це для мене новий досвід та виклик. Сподіваюсь, я зможу продемонструвати свій максимум. Дуже вдячний за теплий прийом тут з першого дня. Дещо важка мова, але, гадаю, я впораюся з цим, і, коли її вивчу, стану ще ближчим з хлопцями. Хочу максимально допомагати клубу.

– В Аргентині велика українська діаспора. Чи говорять там про війну в Україні і що саме?

– Так, люди говорять про це; війна – це жахливо. Сподіваюсь, вона закінчиться якомога швидше. Хочу висловити свою підтримку всьому українському народу, який зараз перебуває у важкій ситуації, аби все це скоріше завершилося перемогою та миром.

Мені розповідали про гравців, які пройшли через українські клуби. Вони отримали позитивний досвід, і я також сподіваюсь його набути. Я чув, що Україна – дуже красива країна, і хочу побачити її своїми очима. Через наявну ситуацію це поки відкладається, але сподіваюсь, що незабаром все здійсниться, і ми будемо в Україні.

– Це буде твоїм першим досвідом у Європі. Як зважився на такий кардинальний крок?

– У мене було декілька хороших пропозицій. Ми порадилися з родиною, з близькими, і я вирішив, що цей варіант найкращий. Хочу ще раз подякувати команді – хлопці та тренерський штаб своїм ставленням дають змогу почуватися комфортно у колективі. Зі свого боку хочу відповісти так само і якомога скоріше вже грати.

– «Дніпро-1» має вперше в історії стартувати у єврокубках. Для тебе це також новий виклик?

– Звичайно, додає емоцій те, що це відбудеться вперше і в історії клубу, і у моїй кар’єрі. Тренери та футболісти зараз здійснюють велику роботу. Бачу, що вже йде підготовка до цих матчів. Я дуже радий бути частиною цієї історії і сподіваюсь, що це буде перший матч з багатьох наступних з позитивним результатом.