Про талановитого хлопця, що зростає у дніпровській академії, знавці довідалися вже давно. Ще декілька років тому Даніель Ківінда їздив навіть на збори з основним складом. Звичайно, то був аванс. Потім він на деякий час зник – була травма і повернення до академії. А зараз настав час переходити на інший рівень, і Ківінда вибухнув у Чернігові. Зробив покер, мав ще моменти – і очолив бомбардирські перегони юнацького чемпіонату. Що це, як не привід для знайомства?
– Ми розмовляємо, коли минув певний час після матчу. Які відчуття, емоції?
– Це емоції, які не можна передати словами! Вже давно я так багато не забивав – хіба що в академії таке було, та й те вже пару років тому. Дуже радий цьому!
– Чиє повідомлення з привітанням було першим? Та й взагалі, багато смс вже отримав?
– Першим – від мого агента Івана Пироженка. Взагалі, написали багато людей, у тому числі й незнайомих. Я дуже радий та вдячний усім за привітання.
– У цьому сезоні ти перейшов у статус основного форварда команди. Як почуваєшся у цій ролі?
– Вже більш впевнено. Але це з часом прийшло. Спочатку була невпевненість, у двох матчах не міг забити. А зараз набув впевненості. Дуже допомагає уся команда, дякую усім хлопцям.
– Якщо згадувати сьогоднішні голи, розпочалося все дещо курйозно – удар вийшов не таким, як ти планував. Чим все-таки забив?
– Підставляв голову під м’яч, а він влучив мені в обличчя. У першу секунду сам спочатку не зрозумів, що сталося, а потім побачив – гол! О, класно! (сміється)
– Наступні удари були вже свідомими…
– Так.
– І ти міг забивати ще більше…
– Що ж, працюватиму більше на тренуваннях.
– Ти вже давно потрапив до обойми команди U-19, був навіть на зборах з основним складом. Ті часи згадуєш як аванс та корисний досвід?
– (зітхаючи) Тоді так і було, але часу вже минуло багато. В мене тривалий час була травма, і все це залишилося у минулому. Тоді, так, я усвідомлював, що вже десь там, близький до команди, відчував впевненість. Але через травму все пішло шкереберть, довелося повертатися до академії. Зараз потихеньку знову йдемо вперед.
– Зараз травма не дошкуляє?
– Ні.
– Під час тієї перерви було дуже важко?
– Так, було дуже важко. Ніби залікував ушкодження – і знову. Не міг розібратися.
– Вболівальники, звичайно, звернули увагу на яскравого хлопця. Розкажи, будь ласка, про себе. Як починався твій футбольний шлях?
– Я простий хлопець із Харкова, перейшов з «Металіста», коли було 12 років. Десь протягом року мене кликали, і з тієї пори займався в дніпровській академії. Дуже дякую усім тренерам, під керівництвом яких грав.
– Увесь час був центрфорвардом?
– У клубі практично весь час грав у центрі нападу, а у збірній частіше ставили на фланг атаки.