Гол Артема Довбика приніс перемогу у Тернополі.

– Після таких голів зазвичай запитують, чи дійсно форвард бив по воротах…

– Бив. Розумів, що у штрафному, окрім мене нікого не було, і пробив на удачу. На щастя, вона була на моєму боці.

– Гол став єдиним, але в тебе було багато моментів коли вдало чіплявся та загрожував воротам. У підсумку гра далася дуже важко, але в першому таймі були передумови для другого взяття воріт.

– Так, були моменти, і можна було витиснути максимум з них. Але десь завадило полк, десь були гості кути, і важко було переграти воротаря. В цілому, гра вийшла важкою, адже поле не давало грати у комбінаційний футбол. Ми збилися на довгі передачі, що заважало нам грати у більш якісний футбол.

– Можна сказати, що самі дали шанс Львову відчути, що можна зачепитися за цей матч?

– Дійсно, Львів намацав гру, в них з’явилися моменти. А нам стало важче. Гра була валідольна до самого закінчення.

– У чемпіонаті перерва. З якими думками вирушаєш до збірної, де будеш уже не одним з клубу?

– Добре, що Сашко їде зі мною. Разом веселіше. Давно не забивав, і тепер у гарному гуморі поїду до збірної. Зараз усі думки про неї.